Курс 3. Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

Вітаємо,  шановний слухачу! На цьому уроці навчимося табелювати робочий час з урахуванням нефіксованого робочого часу. 

Облік робочого часу

Табелюйте робочий час, фактично відпрацьований працівником. Роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР).

У дні, коли працівник виконує роботу, відпрацьований робочий час відображайте в табелі обліку використання робочого часу (далі — табель) двома рядками:

• у першому — кількість відпрацьованих годин;
• у другому — код «Р».

Дні, в які працівник не працює через відсутність роботи, радимо позначати в табелі кодом «ІВ», тобто інший вид неявок, передбачений угодою, а не як вихідний день.

Мінімальна тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця становить 32 години (ч. 12 ст. 21-1 КЗпП).

Роботодавець самостійно визначає необхідність і час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного, щоб виконати відповідну роботу. При цьому роботодавець повинен дотримати вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку (ч. 2 ст. 21-1 КЗпП).

Оплата праці

Оплачуйте фактично відпрацьований час або фактично виконану роботу.

Роботодавець виплачує працівнику, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, зарплату за фактично відпрацьований час (ч. 10 ст. 21-1 КЗпП).

За відрядної системи оплати праці зарплату виплачують працівнику за фактично виконану роботу за встановленими у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом відрядними розцінками (ч. 11 ст. 21-1 КЗпП).

Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, роботодавець повинен виплатити зарплату не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором (ч. 12 ст. 21-1 КЗпП).

Якщо роботодавець не надав роботи працівнику, який працює на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, зарплату за відрядної системи оплати праці протягом календарного місяця виплачують працівнику в розмірі, не меншому за розмір зарплати працівника відповідної кваліфікації з погодинною системою оплати праці — за 32 години робочого часу (ч. 13 ст. 21-1 КЗпП).

Якщо працівник надав згоду на роботу поза межами базових днів або годин, роботодавець оплачує роботу в розмірі, не меншому ніж передбачають умови трудового договору, а в разі перевищення нормальної тривалості робочого часу — в порядку, передбаченому статтею 106 КЗпП (табл. 2). Підстава — частина 14 статті 21-1 КЗпП.

Таблиця 2

Оплата праці з нефіксованим робочим часом

Відпрацьований час за місяць	Як оплатити за місяць
Не працював	За 32 год
менше 32 год	За 32 год
більше 32 год та менше місячної норми	За фактично відпрацьований час
більше місячної норми	За місячну норму — за умовами трудового договору, понад норму — за статтею 106 КЗпП

Порядок залучення до роботи

Якщо з’явилася робота для працівника, роботодавець у час, що визначили умовами трудового договору, повідомляє його про це.

Працівник повідомляє роботодавця про згоду виконати роботу у строк, що визначили умовами трудового договору.

Працівник, що відповідає за облік робочого часу, обліковує відпрацьований робочий час.

Працівник має право відмовитися виконувати роботу, якщо роботодавець:

• вимагає виконувати роботу поза межами базових днів та годин;
• повідомив про наявність роботи з порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.

Підстава — частина восьма статті 21-1 КЗпП.

Сумісництво

Для працівників, що працюють за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, відсутні обмеження щодо роботи в інших роботодавців.

Роботодавець не може заборонити або перешкоджати працівнику, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Робота на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 15 ст. 21-1 КЗпП).